Я хочу бути письменником, сценаристом, режисером, хочу вчитися грати на гітарі та скрипці, хочу малювати графіті і розфарбовувати стіни будинків у різні кольори. Я хочу бути льотчиком, художником, хочу працювати в зоопарку, писати в жовті газетки під псевдонімом. Хочу бути безробітною.
Я хочу подорожувати автостопом, а назад повертатися в бізнес-класі. Хочу ночувати у портовому готелі і слухати звуки моря, хочу вдихнути аромат сакури в Японії і накреслити ім'я на пісках Сахари. Хочу з чарівності гавайських курортів входити прямо в непривітну сухість Афганістану і відчувати, як колючий вітер дряпає мені щоки. Хочеться опинитися на забутому всіма острові і фотографувати місцевих аборигенів. Хочу медитувати в крихітній кімнатці тибетського храму, хочу багато разів відвідати московський театр, розбити намет в уральських горах, бродити вночі по Амстердаму. Хочу дерев'яний будинок з каміном і великого кудлатого пса. Хочу гуляти в сосновому лісі. Хочу, нарешті, стрибнути з парашутом.
Хочу непомітно проїхати в брудному вантажному вагоні, хочу вальяжно роз'їжджати на власному мерседесі, хочу йти пішки, поки не виб'юся із сил, хочу зустріти захід на Монмартрі, хочу видавати підробку за діаманти і навпаки. Хочу читати книги, слухати музику, обійняти дельфіна, заснути на даху, кататися на гойдалках. Хочу сховатися, дочекатися, поки всі підуть, і провести ніч у соборі Паризької Богоматері. Хочу перевернути світ.
Як же у вас, дурнів, взагалі язик повертається назвати життя сірим і нудним?
Нудьга може бути тільки у вас самих, всередині, а не зовні. А життя — ось воно, і воно чекає з розпростертими обіймами, коли ж ти перестанеш хандрити і вирішиш зробити перший крок. Але довго воно чекати не буде, тому я крокую. Нехай навіть і в невідомість.
© LexySchmidt22
